Поради батькам, учителям, учням

http:// https://drive.google.com/file/d/1PmM92gD9OBoafIrHc6s17vNz4BYW8OcF/view?usp=sharing

Що робити, коли з'явилися перші ознаки цькування?

Поради підлітку:

1. Пильнуй за колективом. Визнач лідера, свиту і тих, хто непопулярний. Є два шляхи. Або безпосередньо налагоджувати контакт із лідером, або знайти підтримку серед тихих мовчунів, і у них дізнатися, що і як відбувається. Це, якщо колектив для тебе новий. З агресором варто спілкуватися наодинці, при свідках він не піде на контакт, буде на ту саму публіку працювати. А от в ситуації один на один є шанс нормально поговорити і прояснити позицію.
2. Якщо це свої люди, то треба змінювати поведінку і свою реакцію на їх випади: аналізуй, що їх більше підбадьорює і роби навпаки.
3. Не розумієш як краще вчинити, запитай у старших. Краще, у старших учнів, у них є свіжий і сучасний досвід. Батькам (іншим дорослим) теж скажи: будь-який досвід важливий, він дозволить знайти свій шлях.
4. Не сподівайся, що все закінчиться саме собою. Що переслідувачам рано чи пізно набридне. Як говорив психолог Михайло Литвак: «Надія помирає останньою, але її треба вбивати першою» для того, щоб почати діяти. Шукай способи, як змінити ситуацію, читай, аналізуй, знаходь помічників.
5. Міняй те, що можна змінити. Якщо є очевидні неохайності - виправ. Якщо щось непоправно, якщо це необхідність (окуляри) або твоя фізіологічна особливість, просто тримай спину рівно, а погляд прямо. Як каже мій тренер: «Чим складніша ситуація, тим рівніша спина!». Це аналогія із тваринним світом. Підібганий хвіст - визнання поразки. Гучний рик - готовність до бою. Знаки тіла - дуже важливі, тренуй їх.
6. Якщо при «сутичці» не можеш сказати ні слова, у тебе тремтить голос, просто задумливо мовчи, але дивись в очі. Погляд повинен таким, щоб у ньому читалася твоя позиція і все, що ти хочеш сказати, але не можеш. Розумію, що сказати простіше, ніж зробити. Але ти тренуйся перед дзеркалом, коли ніхто не бачить. Звичайно, після тренування погляду, треба буде вчитися відповідати (див. п 4). Шукай формулювання, звернися за допомогою.
7. Знайди альтернативне коло спілкування поза школою. У тебе точно є талант і захоплення, йди до себе подібним. Навіть під час пошуку себе, перепробувавши кілька видів занять, ти зустрінеш багато нових хлопців, а можливо, і друзів, зможеш отримати підтримку і зміцнити віру в себе.

Що робити, коли булінг очевидний?

Насправді, для підлітка порада одна - розповісти тому дорослому, якому найбільше довіряєш. Самому з натовпом не впоратися. Просити про допомогу не соромно, а логічно і стратегічно обгрунтовано.

Розкажи все як є, не применшуючи, а потім обговоривши шляхи вирішення, йди вказівкам. Не забувай усі поради перевіряти на «можу / хочу». Якщо щось вимагають зробити / сказати, а ти не відчуваєш впевненості або не знаходиш в собі сил, так і скажи, і разом шукайте інші шляхи. У рішення завжди є кілька варіантів, можливо, пропоноване, просто не твій шлях.

Що робити однокласникам, які хочуть допомогти?

• Потрібно знайти безпечного дорослого, кому довіряєте найбільше, розповісти йому про те, що діється.
• Розповісти своїм батькам, запитати поради.
• Обговорити з іншими однокласниками. Знайти тих, кому так само нестерпно це спостерігати: вас повинно бути більше.
• Якщо всі будуть проти агресора, йому нічого не залишиться, як здатися. Але, це дуже складне завдання. Для цього вам точно потрібна буде допомога дорослих.
• Намагайтеся не діяти розумно, шукати підтримки у шкільного психолога, адміністрації школи , вчителів.

Як батькам і закладу освіти запобігти булінгу?

https://drive.google.com/file/d/1CGXNItGsbGqMJlkj4kwNySyKTlh0PxJ2/view?usp=sharing

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне.

Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.

2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.

3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.

4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.

8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.

9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.

10. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

Як допомогти дитині, якщо вона – жертва

Діти, які стали жертвами булінгу, соромляться про це говорити і часто звинувачують самих себе. Вони почуваються безпорадними та вважають, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

• Заспокойтесь і лише після цього починайте розмову з дитиною.
• Дайте зрозуміти, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати і захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її в тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, в цей момент вона вразлива. Будьте терплячими і делікатними.
• Спробуйте з’ясувати все, проте не допитуйтесь, не повторюйте одні і ті ж запитання по кілька разів.
•  Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час поряд з дорослими, не залишатися після уроків тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоби повідомити про агресивну поведінку щодо когось вчителю або друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника.
• Розпитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині. Запропонуйте свій варіант.
•  Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку
• Спільно з дитиною шукайте способи реагування на булінг. Обговоріть, до кого дитина може звертатися по допомогу в школі: психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила в ситуацію булінгу.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками. Поясніть дитині, що зміни відбуватимуться поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета – припинити насильство, а не покарати винних. Всі сторони конфлікту потребують часу, щоби скорегувати свою поведінку.

Як зупинити булінг: поради для дітей.   Перегляд відео: https://youtu.be/espwzDTLVkE

Як зупинити булінг: поради для батьків.   Перегляд відео: https://youtu.be/pNCvFAOAQco